26 квітня відбувся майстер-клас «Як дивитися кіно і серіали професійно?»
Спікери:
Андрій Алфьоров – кінознавець, кінокритик, телеведучий.
Клаус Едер – кінознавець, генеральний секретар FIPRESCI (Міжнародна федерація кінопреси, ФІПРЕССІ).
Представляємо короткий конспект лекції.
На думку Андрія Алфьорова, критика – важлива частина індустрії, тому як індустрія не може розвиватися сама по собі. Можна витрачати багато коштів на виробництво кіно, на професіоналів, але не можна забувати, що індустрія – це ще і глядач, і від грамотності цього глядача залежать доходи кіновиробників. Професійна критика впливає на культуру перегляду і допомагає кінематографістам. Завдання критика – розтлумачити глядачеві драматургічну складову, монтаж, для чого автор використовує ті чи інші засоби, а не критикувати або принижувати.
«Критик – посередник між кіно і глядачем» (с)
«Монтаж робить кінематограф окремим видом мистецтва» (с)
Критика народилася в той момент, коли кіно почало трансформуватися і перестало бути дешевою розвагою. Кінематограф, який ми бачимо зараз, з'явився на початку минулого століття, і критика цьому дуже сприяла. В епоху, коли друковані видання були головним засобом комунікації, люди свято вірили всьому написаному. У газетах детально пояснювали, що таке кіно, як ставитися до такого нового виду мистецтва, критика в ту пору дуже впливала на бокс-офіси.
Розквіт сучасної критики припав на 70-ті роки. Почали проводитися глобальні теоретичні дослідження, а кожен прокатник намагався догодити впливовим критикам. Багато авторів, читаючи критиків, вчилися спочатку розуміти кіно, а потім його знімати. З кінокритиків часто виходять режисери.
Завдання критика пояснювати глядачеві образи, через які автор намагався щось донести. Наприклад, фільм «Гравітація» зовсім не про космос, темний холодний простір – це депресія, в яку була занурена героїня Сандри Баллок, яка щойно втратила доньку і не була здатна жити далі.
«Сучасні серіали, котрі задають тренди – це теж кіно, його інша форма» (с)
Сьогодні у людей не вистачає часу читати довгі тексти. Тому Twitter став інструментом реакції на фільми, суть описують у 4-х реченнях, і це працює.
«Бути людиною, яка пише, в Україні складно, тому що у нас немає жодного профільного друкованого видання» (с)
Про пошуки альтернативних застосувань професії кінокритика.
Андрій Алфьоров поділився досвідом організації виставки, присвяченої фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова в «Мистецькому Арсеналі». У мультимедійній формі фільм був повністю розібраний: від рішень по кольору і засобів зйомки до ідеї фільму і його впливу на світову культуру. Це був спосіб інакше застосувати професію і в такій незвичній формі пояснити геніальність фільму. Крім роботи виставковим куратором, кінокритик може писати сценарії, трітменти для реклами і кіно.
Про ФІПРЕССІ (FIPRESCI).
У 30-х роках в Європі було прийнято рішення об'єднати всіх людей, які пишуть про кіно в різних куточках світу. Їх вплив був настільки серйозним, що федерація отримала міжнародний статус. З тих пір на кожному великому міжнародному фестивалі працює окреме журі ФІПРЕССІ, до складу якого входять 3-5 кінокритиків з різних країн і видань, які вручають свій приз. Цей приз вважають дуже важливим, тому що журі ФІПРЕССІ більш пильне, детальніше аналізує фільм, його конструкцію, наскільки він сучасний, наскільки монтажні склейки працюють як драматургічний інструмент. Але навіть в такій консервативній організації нині визнали блогерів, тих, хто «твітить», тому що це новий інструмент.
«Будучи на фестивалі, важливо не тільки розуміти кіно, але і відчувати віяння нового часу» (с)
Інтерв'ю з Клаусом Едером.
– Клаус, як кінокритика, з вашої точки зору, впливає на європейський кінематограф?
Я сподіваюся, що не впливає. Критики пишуть не для кіновиробників і галузі, а для публіки. І якщо критику вдалося зробити так, що хоча б одній людині захотілося піти на фільм, то він виконав свій обов'язок перед індустрією.
Зараз проблема в тому, що Голлівуд заполонив все, основним форматом є мультиплекси, куди складно потрапити, і тут критики мало що можуть зробити. Краще не давати критикам влади впливати на комерційну долю фільмів.
– Але ж ви починали писати в той час, коли огляд міг впливати на бокс-офіс фільму. Що сталося, чому критика перестала бути такою впливовою?
Змінилися часи. Як приклад можна взяти післявоєнну Німеччину. Колись німецькі кінематографісти разом з критиками ходили в кіно, обговорювали новинки, у всіх була спільна необхідність відкривати нове кіно. Багато кінокритиків самі ставали кіновиробниками, тоді не було такої дистанції між критиками і режисерами як зараз.
– Як ви прокоментуєте рішення Каннського кінофестивалю з цього року проводити прем'єри одночасно з прес-показами, тому що нібито розгромні рев'ю на фільми сильно псують настрій кінематографістам?
Було прийнято два важливих рішення. Одне з них – не показувати фільми Netflix. Це чудове, хоча і дуже старомодне рішення, намагатися зупинити процес, коли кіно з великого екрану переходить на комп'ютери і смартфони, але на жаль, це неможливо побороти. А що стосується преси, то існує умовне правило – не писати нічого про фільм, поки не відбудеться перший публічний показ. Раніше всі цього дотримувалися, але зараз молоді люди пишуть і публікують рев'ю прямо під час перегляду, це жахливо, тому що професійному критику потрібен певний час подумати, обробити і написати огляд, неможливо це зробити миттєво.
– У федерацію кінопреси з кожним роком прибуває все більше і більше людей, які обрали для себе професію критика. Що ви говорите цим новим людям, яким повинен бути критик сьогодні?
Перше – критик-початківець повинен багато писати і знайти місце, де публікуватися. Критик-початківець повинен встояти перед спокусою піти в продакшн або дистрибуцію. Друге – це знати історію кіно, розбиратися в літературі і житті в цілому, дивитися якомога більше фільмів. Як сказав відомий французький кінорежисер Франсуа Трюффо: «Якщо ви знаєте все про кіно, але нічого – про життя, то нічого ви не знаєте про кіно». І ще одна порада – це їздити на міжнародні фестивалі, щоб стежити за актуальними тенденціями, дивитися незалежні картини.
– Як би ви прокоментували стереотип, що кінокритик – ворог кінематографіста?
А чи дійсно він ворог? З власного досвіду знаю, що люди, які мають відношення до мистецтва – письменники, художники, режисери – дуже чутливі люди. Вони дуже важко переживають погані відгуки, впадають в депресію. У Франції в редакції знаменитого журналу «Кайе дю сінема» (фр. Les Cahiers du cinéma) раніше було прийнято публікувати рецензію того критика, якому фільм сподобався найбільше. В такому випадку кінематографіст починає вважати критика швидше другом, ніж ворогом і прислухатися до його думки.
FILM.UA Факультет продовжує серію семінарів і майстер-класів. В цьому році ще не раз ми надамо можливість поспілкуватися з кращими експертами України та світу. Слідкуйте за новинами на сайті FILM.UA Факультет і сторінці Facebook. До нових зустрічей!
