2 березня відбувся майстер-клас Skill Bill Start «Робота ведучого ток-шоу. Секрети професії». Експертом майстер-класу став відомий телевізійний ведучий, журналіст і редактор з багаторічним стажем, Андрій Куликов.
Андрій рекомендує телевізійним журналістам почати свою кар'єру на радіо. Єдина різниця, яку їм доведеться згодом усвідомити, це - значимість картинки. При цьому важливо пам'ятати, що навіть при перегляді новин близько 40% інформації людина отримує на слух, а саме телебачення неможливо без звуку.
Поява журналіста в кадрі може бути як сильним інструментом, щоб передати причетність кореспондента до подій, так і способом маніпуляції, коли немає відеоряду, щоб підтвердити події, про які йде мова.
Що стосується самої стилістики каналу, Андрій впевнений в тому, що відмінність в першу чергу повинна бути не в візуальній айдентиці, а в стилістиці подачі інформації.
Як приклади для ілюстрації, Андрій розповів кейс роботи своєї колеги Наталії Кондратюк для новин телеканалу Інтер. Порушивши всі правила подачі інформації, Наталії вдалося виділити сюжет з ряду аналогічних на інших каналах. А також про ситуацію в аеропорту Гетвік, Лондоні, коли відбулася відмова обладнання. Журналіст вів свій репортаж, стоячи в натовпі людей, які не змогли відлетіти. Таким чином журналіст занурюється в ситуацію, приміряє її на себе.
Продовжуючи розмову про роботу на радіо, Андрій вказав, що журналісти повинні пам'ятати про видовищність свого матеріалу. Радіо, на відміну від телебачення, не обмежує уяву слухача, але перед ведучим стоїть завдання: дати слухачеві повноцінну картинку того, що відбувається. Для цього існує цілий ряд інструментів: це і голос ведучого, і звукове наповнення ефіру, інтершум.
При підготовці телевізійного сюжету можна застосовувати два підходи: спочатку писати текст, а потім підбирати відео і монтувати відео з знятого матеріалу, а інший - зняти все, що вражає, зробити монтаж і тільки потім під відео скласти текстовий опис на заданий хронометраж і озвучити. На ВВС працюють по другому принципі.
У США, завдяки більшій кількості людей, задіяних в зйомках, часто знімальна група готує розкадрування (story-board). Це дає план зйомок, що дозволяє працювати більш ефективно. При цьому потрібно пам'ятати, що план не є догмою, і якщо на місці подій з'являється щось нове і цікаве, то потрібно знімати це.
Ще однією відмінністю західних новинних студій є турбота про зовнішній вигляд кореспондентів. Якщо людина в кадрі одягнена солідно, це демонструє його серйозне ставлення до події, до глядача, повагу до своєї роботи. Для цього кореспонденти тримають в ньюс-румах студій кілька жіночих і чоловічих піджаків, які можна взяти на зйомку при необхідності.
Говорячи про довіру глядачів і довірі до журналістики взагалі, Андрій розповів, що в деяких країнах навіть записи журналіста в блокноті, зроблені від руки, можуть служити доказом у суді.
Коли Андрій потрапив до Великобританії в середині 90-тих, зі своїми уявленнями про свободу і демократію, його найбільше вразили кілька жорстких обмежень. В першу чергу - товстий довідник «Рекомендації продюсерам ВВС», в якому було передбачено поведінку продюсерів в будь-якій ситуації, від правил ведення переговорів під час узгодження інтерв'ю до використання певних слів і зворотів, які можуть образити почуття віруючих або меншин, а також правил зйомки і оформлення дозволів (наприклад, на зйомку дітей). Такий підхід вчить працювати «напевно»... Не всі відразу розуміють, що робота за правилами насправді дає більше свободи.
Телебачення - настільки колективна робота, що «вилазити вперед» немає ніякого сенсу. Одна людина не зможе зняти програму якісно - для цього необхідний цілий штат професіоналів. Але знати ази роботи технічного персоналу повинен кожен - це, як мінімум, повага до роботи колег. Професіоналізм не можливий без цих базових знань. Ефір, в свою чергу, це - не поле для змагань для команди, а місце, де все працює на взаємовиручку.
Ще одне правило Андрія Куликова: при найменшій можливості поговорити з гостями програми до ефіру. Андрій намагається коротко розповісти, що буде відбуватися під час ефіру, просить починати відразу з головного. Якщо ж людина під час ток-шоу йде від теми, то можна використовувати різні прийоми. Наприклад, повторення, уточнення питання або формулювання «поясніть, будь ласка, особисто для мене, що означає». Коли ведучий просить пояснити особисто йому якісь терміни, процеси, наслідки, він тільки виграє, тому що глядач ототожнює себе з ведучим і має можливість розібратися в ситуації.
Для ведучого вкрай важливо готуватися до ефіру і дізнаватися про своїх гостей якомога більше не тільки з професійної сфери, але і про життя людини в цілому. Це допоможе грамотно вибудувати весь ефір. В іншому випадку, є небезпека, що гість стане господарем студії і тоді ведучий буде змушений «танцювати під його дудку», програма може сильно відхилитися від своїх цілей і сценарію.
Значимість професіонала завжди вимірюється готовністю самовдосконалення.
Дякуємо всім за участь і чекаємо на наступних майстер-класах Skill Bill!
